Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Э, ребят, слышали новости? Я тут решила пошалить и купить себе закладочки. Да, точно, давно ни разу не переборола желание попробовать на вкус перекритый комуналом наркотик. И вот, наконец, я раскачалась, нашла свой первый афганский изюм и решила вбухнуться по полной программе.
Но прежде, чем начать свое путешествие в страну перорального употребления, я решила сыграть на безопасность и сделать свои собственные растаманские футболки. Ну, да, я же должна была рассказать про шитье, верно? Ха, некоторые могут подумать, что это криповое занятие, но не для меня.
Так вот, я раскинула перед собой свою «наркоскладную»: кусочек травки, немного ацетаминофена и, конечно же, мой новый закладочный афганский кодеин. Пролетаем, бро! Ну и конечно же, включила музыку, чтобы рофлить под нее, пока шью.
Взяла я свои непрофессиональные инструменты, подошла к швейной машине и начала свое творчество. Швы, вертикальные и горизонтальные, синие и желтые, с разными вышивками и принтами – вот мое вдохновение на сегодня. И все это, конечно же, делалось в ритме зажигательной музыки и улыбок на лицах.
Один раз переключила я внимание с работы и начала размышлять о том, как сильно жизнь изменилась после того, как я познакомилась с этой красотой в виде травки. Спору нет, у меня появилось больше вдохновения, больше идей и, конечно же, больше открытий в мире творчества.
И тут я вспомнила, что еще не попробовала свой купленный кодеин. Отложила я на минутку свою красоту в виде растаманских футболок и решила посмотреть, что же у меня в этой таблеточке. Ну, да, некоторые могут назвать это безрассудством, но я доверяла своему интуитивному чутью и решила принять вызов.
Взяла я свой ацетаминофен, положила его на язык и засунула в рот. И вот, ребят, мне почти сразу стало как-то странно. Что-то начало происходить с моими ощущениями, цвета стали ярче, звуки звенели в ушах, а мое настроение улучшилось на несколько градусов!
А потом я уже лежала на диване и рофлила с какой-то ерунды. Время словно остановилось, а я просто рассматривала потолок и видела на нем всю свою жизнь. Что-то изобразительное и художественное, я сказала бы. Ну, да, мои рофлы сейчас были наивысшего уровня!
Прошло время, и я внезапно очнулась от своего прекрасного путешествия в мир перорального вбухивания. А нарядные растаманские футболки лежали рядом со мной, словно напоминая о том, что жизнь – это постоянное творчество и вдохновение.
Так что, собрав все свои силы и оставшуюся порцию кодеина, я решила завершить свою творческую миссию и довести эти футболки до идеала. Ведь когда ты рофлишь под влиянием, то у тебя творческая энергия на всю ночь!
Так что, мои друзья, не бойтесь пробовать новое, не бойтесь экспериментировать и делать что-то своими руками. Шить растаманские футболки и рофлить под влиянием наркотиков – это не просто мимолетное удовольствие, это целый мир возможностей и фантазий!
И помните, не важно, чем вы занимаетесь, главное – делайте это с радостью и любовью. Даже если это шитье растаманских футболок под джаз или наслаждение кодеином и травкой, важно, чтобы вы получали удовольствие и радость от процесса.
«Жизнь прекрасна, когда ты умеешь шить растаманские футболки и находить красоту даже в самых криповых моментах», - говорят мои новые марихуановые друзья.
Поэтому, ребятки, рискните и попробуйте. Пусть это будет ваше приключение и возможность открыть что-то новое в себе. А я пойду дальше шить свои растаманские футболки и рофлить на полную катушку!
Stay high, stay creative!
